«Неймовірно боляче бачити, як обов’язок турботи просто вилучають з проєктів, обґрунтовуючи це скороченням бюджету. Безпека – це основа, а не привілей. Це необхідність, яка ніколи не повинна ставитися під сумнів.»
— Дарина Івченко, Менеджерка з питань адвокації та партнерства, ГО «Дівчата».
Через понад три роки після загострення війни в Україні кількість жертв серед цивільного населення та гуманітарного персоналу продовжує зростати. Незважаючи на труднощі, спричинені постійними обстрілами та нещодавнім скороченням фінансування з боку основних донорів гуманітарної допомоги та розвитку, організації громадянського суспільства (ОГС) продовжують надавати гуманітарну допомогу в безпосередній близькості до лінії фронту в умовах зростаючих безпекових ризиків. Скорочення фінансування впливає на якість безпекової готовності гуманітарного персоналу. У 2024 році в Україні було вбито 11 гуманітарних працівників і 20 поранено [1]. Лише за два місяці 2025 року було зафіксовано 25 інцидентів, що торкнулися гуманітарної діяльності [2], зі значним впливом на надання послуг постраждалому населенню.
«Були випадки, коли нам доводилося скасовувати важливі місії через брак засобів індивідуального захисту. Це впливало на людей, які чекали на допомогу», – працівниця мобільної бригади, ГО «Дівчата».
Менш ніж за два місяці на початку 2025 року в Донецькій області, де працює громадська організація «Аваліст», внаслідок авіаударів загинули 24 цивільні особи та 54 були поранені. Можливості державних служб з надзвичайних ситуацій там вкрай обмежені, адже активна лінія фронту проходить менш ніж за п’ять кілометрів. Надання першої допомоги пораненим до прибуття екстрених служб є основним завданням співробітників НУО, які працюють у цьому регіоні.
International NGO Safety Organization (INSO) підкреслює, що в останньому кварталі 2024 року рівень напруженості конфліктів був майже на 50 відсотків вищим порівняно з аналогічним періодом 2023 року [3]. Крім того, це свідчить про те, що процеси врегулювання конфлікту можуть насправді посилити його інтенсивність, оскільки обидві сторони прагнуть зміцнити свої позиції на будь-яких майбутніх переговорах [4]. Це також може перешкоджати гуманітарному доступу в разі припинення вогню на певний час і ще більше загострити безпекові проблеми для місцевих гуманітарних організацій, які працюють поблизу та на лінії фронту, через потенційне переміщення військ і озброєнь та посилення фортифікаційних споруд.
«Україна є найбільш замінованою країною у світі, з високим ризиком натрапити на вибухонебезпечні предмети. У Харківській області, яка була частково окупована, ця небезпека є ще більшою. Крім того, регіон часто зазнає масованих обстрілів і ударів безпілотників, які нерідко націлені на житлові будинки, дитячі майданчики та місця масового скупчення людей. Тренінги з безпеки та надання засобів індивідуального захисту можуть врятувати життя – допомогти гуманітарним працівникам захистити себе та допомогти іншим, особливо завдяки наявності особистих аптечок», – Керівник проєкту, ГО «Грін-Ландія».
CARE Ukraine підтримує своїх місцевих партнерів, пропонуючи спеціалізовані тренінги з безпеки та першої медичної допомоги, завдяки яким у 2024 році 186 співробітників національних партнерів отримають навички роботи в умовах підвищеного ризику. Програма використовує ґендерно-чутливий підхід, залучаючи жінок-тренерів та розглядаючи ґендерні ризики, такі як надання допомоги при травмах, доступ до засобів гігієни та безпека під час подорожей. CARE Ukraine також перевіряє обладнання, щоб краще відповідати потребам жінок, наприклад, надавати легші бронежилети. Однак, за даними INSO, загальні потреби у навчанні в Україні до 2025 року значно перевищують можливості для навчання.
«Донори повинні враховувати, що ми працюємо в умовах повномасштабної війни, яка тягне за собою щоденні масовані атаки на цивільне населення та інфраструктуру. Доставляти допомогу без належних заходів безпеки в таких умовах немислимо. Щоб щось робити, гуманітарний працівник має бути живим. Щоб залишатися живим і не боятися йти туди, де потрібно працювати – треба мати відповідні навички, знання та обладнання – і постійно їх вдосконалювати», – Інна Манів, Координаторка з питань посилення спроможності у сфері охорони та безпеки, CARE Ukraine.
Ми закликаємо сторони цієї війни дотримуватися своїх зобов’язань за МГП щодо захисту цивільного населення та гуманітарних працівників. Але, зважаючи на кричущі порушення МГП з початку війни та загибель гуманітарних працівників, донори несуть моральну відповідальність за адекватне ресурсне забезпечення безпеки та захисту місцевих акторів. Місцеві актори мають доступ і досвід. Але вони не захищені від куль.
«Неймовірно боляче бачити, як обов’язок турботи просто вилучають з проєктів, обґрунтовуючи це скороченням бюджету. Безпека – це основа, а не привілей. Це необхідність, яка ніколи не повинна ставитися під сумнів», – Дарина Івченко, Менеджерка з питань адвокації та партнерства, ГО «Дівчата».
Рекомендації гуманітарним донорам, НУО та тим, хто приймає рішення:
- Визначення мінімального та оптимального пакетів обов’язку турботи, запропоноване в дослідженні Швейцарської агенції розвитку та співробітництва, Платформи гуманітарних НУО в Україні та Альянсу українських організацій громадянського суспільства [5], має бути прийняте всіма акторами гуманітарної спільноти. Спільна рамкова угода, підписана донорськими організаціями, агенціями ООН та парасольковими організаціями НУО/ОГС, могла б гармонізувати практики та процедури у сфері безпеки та захисту.
- Забезпечення безпеки та захисту (страхування, психосоціальна підтримка, аптечки, засоби індивідуального захисту, тренінги) для локальних та національних НУО, а також невеликих ОГС на місцях має бути адекватно та послідовно забезпечене ресурсами.
- Навчальні програми з безпеки та захисту повинні враховувати гендерні ризики, в тому числі специфічні та відмінні ризики, з якими стикаються гуманітарні працівники-жінки та чоловіки, а також працівники з особливими потребами.
- Засоби індивідуального захисту мають бути гендерно чутливими та максимально адаптованими до різних потреб.
kkk
